Уже виходячи з Анкою Лазар із Могилянки поміж нетерплячих джипів Контрактової площі після першої акції «Революційних Моментів», я вперше як слід усвідомив – це ж один з перших в Україні фестивалів, де актуальне мистецтво поєднується з політичною думкою! Якщо не перший.
І, звісно, люди культури, люди мистецтва почуваються не до кінця комфортно з іншим способом репрезентації, думки й образу. А тим, хто звик жити політикою, не зовсім зрозумілі «метафізичні» запитання «творчої інтелігенції». Чудова нагода почути Іншого.
По-бароковому білі й темні водночас, із подвійним дном (чи радше подвійними стелями) зали ЦСМ при Києво-Могилянській академії. Повільний монітор в одній залі, величезна сцена невідомого призначення в другій і дискусія – в третій.
3 грудня відбулася розмова, яку я б назвав «пошуком-спільної-мови-з-приводу-того-як-розмовляти-про-ліві-ідеї-та-ліву-політику». Наближення до конструктивного обміну думками чи «бредогенератор»? Було і від того, і від другого.
Особисто я, мабуть, найбільш хотів зрозуміти, що ж сьогодні мається на увазі під прикметником «лівий». Ну тобто якщо відкинути класифікації української телевізійної псевдо політології, в якій ліві партії вирізняються тим, що дурять пенсіонерів Східної України, а праві – пенсіонерів західних областей.
Наприклад, представник київської Організації Марксистів сказав, що ліві погляди передбачають невизнання права приватної власності на засоби виробництва, а організатор від Фонду Гайнріха Бьолля заперечив, що в основі лівих цінностей – справедливість і солідарність)). Коли в розмові виринула тема Голодомору, я злякався, що ми зараз повернемося до телевізійної політології:((. Та в останній момент учасникам вдалося виїхати на цікавішу тему – як лівим відібрати в правих монополію на такі травматичні теми, як Голодомор. Власне, яка має бути «ліва історична пам’ять». Чи треба лівим примиритися з активним ужитком конструкту національності? Та все ж у підсумку не було не лише відповідей, а й чітких позицій…
Що ж, у час, коли мода на «лівизну» під впливом євросоюзівських трендів проникає і в українські творчі кола (пригадаймо хоч би риторику Жадана й різку реакцію на неї Ульяненка або акції проти забудовників з ознаками перфоменсу), розмова про всі ці речі особливо актуальна. Інакше як нам зрозуміти, чим нова хвиля лівих ідей і рухів відрізняється від радянського і пострадянського розуміння? Як переконатися, чи йдеться, грубо кажучи, про ментальний футуризм, а чи про соцреалізм? Щоб зорієнтуватися на осі «від комуністів до антикомуністів» (з відомої приказки), треба не просто чути, а й чітко висловлюватися...
Немає коментарів:
Дописати коментар