11 грудня на „Революційних Моментах” було фактично продовженням попереднього дня. Перегляд відеоробіт хорвата Ігоря Грубича переріс у продовження дискусії про те, як боротися проти поширення ксенофобії у суспільстві та проти державного тиску. Говорили, наприклад, про те, чим можна допомогти Олександру Володарському, щоб домогтися його звільнення. Про те, чи можливе „перевиховання” шовіністичних і гомофобних опонентів (більшість у це, схоже, не вірили, що, як на мене, - не найкращий симптом для середовища, яке позиціонує себе „на засадах відкритості”).
Що ж до власне відео, в першому можна було спостерігати зсередини вуличні заворушення, влаштовані хорватськими ультраправими під час спроби першого гей-параду в Загребі на початку дев'яностих. Підпали, бійки, каменюки, крики – типовий антураж будь-яких масових безладів, який має непереборну квазімистецьку притягальну силу. Ці зображення завжди пробуджують у людей одночасно страх і збудження. До певної міри ці відчуття я би назвав реакцією на колективізм, притаманний масовим безладам. Тим часом на сусідній стіні зали ЦСМ демонструвалося вже постановочне відео – кілька хлопців і дівчат „з’ясовували стосунки” на вулиці (на тому ж місці де понад десять років тому були сутички), штовхалися, билися, цілувалися...
Дихтомію двох відеопотоків можна, звісно, розуміти по-різному, але особисто мені здається, що друге протиставляється першому саме своєю відносною індивідуальністю. Стосунки молодих людей все одно відбувалися в тісному взаємному контакті, тобто їм притаманний колективістичний тиск, але вони не прагнули, на відміну від вуличного безладу, тотально охопити весь навколишній простір.
Друге відео видається трохи пародією на „телевізійну політику”, а трохи на естетику „типового балканського кіно”. На сцені стоять політики, а під сценою різноманітні „маргінали” – ромка, ветеран балканських воєн, робітник, що відрізав собі пальця на знак протесту, лесбійка. Життя двох груп символічно минає майже незалежно одне від одної, а якщо вони й трапляються одне одному на очі, то хіба як дивакувата вистава. Дії цих персонажів чергуються з так само доволі пародійними виступами хору, „замаскованого” під пам’ятник югославським партизнам.
До речі, оскільки з технічних причин учора останнє відео, на жаль, не вдалося додивитися до кінця, - ось посилання, за яким його можна переглянути. Правда, сербською мовою з англійськими субтитрами:)
http://rutube.ru/tracks/2392270.html?v=a1632ee281e703db52dd3d5ce5248460
UPD: На прохання читачів даю лінк також на перше відео.
А можно выложить первое видео? Хотя бы левый его канал.
ВідповістиВидалитивиставляємо:)
ВідповістиВидалити