У неділю 13го відбулася дискусія "Студентські протести у вищих навчальних закладах як форма самоосвіти".
Сьогоднішня художня система влаштована так, що художнику, роботи якого виставляються інтернаціонально, важко уникнути обов’язку мандрувати: резиденції, присутність на відкриттях, необхідність виробляти деякі твори безпосередньо в тому місці, де вони будуть представлені. Міжнародна мистецька інфраструктура, до роботи якої українські художні інституції, за малим винятком, непричетні, зазвичай постає перед «гастАРТбайтерами» (термін Лучезара Бояджиєва) як блискучий бездоганно ефективний механізм. Втім, іноді ми стаємо свідками вивільнень соціальної енергії, які призводять до збоїв у роботі цієї машини.
Анатолій Белов, який щойно повернувся з резиденції у Граці і був свідком австрійських студентських протестів, зокрема і у Віденській Академії Мистецтв, показав фотографії захоплених аудиторій та розповів про самоорганізацію спільноти бунтівників. Жанна Кадирова, перебуваючи в Парижі, відправилася до Центру Помпіду – Помпіду страйкує. Лувр також страйкує – на підтримку Помпіду. Окрім фотографій закритих дверей, прикрашених плакатами з вимогами страйкарів, Жанна показала фото-документацію днів відкритих майстерень у Rijksakademie в Амстердамі. Від теми протестів у художніх інституціях ми перейшли до теми західної художньої освіти – і знов повернулися до обговорення протестів, адже зовсім нещодавно в Києві страйкували студенти Інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Бойчука. Про це розповів активний учасник подій в Інституті Бойчука, член незалежної студентської профспілки «Пряма дія» Сергій Мовчан.
Трансгресія, перехід кордонів і перегляд правил є визнаною частиною художньої традиції, на яку орієнтуються західні студенти мистецьких навчальних закладів – тому художня та громадянська активність цих студентів міцно взаємопов’язані. У випадку українських студентів-художників розрив між творчою та протестною практиками – величезний. Свідченням зусиль, витрачених на його подолання стали дещо недоладні транспаранти з гаслами протесту, написаними стилізованими під етнічний орнамент літерами.
Але ці протести можуть стати важливим етапом у художній самоосвіті страйкарів – поза архаїчною та відверто неадекватною системою офіційної української мистецької освіти. І, поза сумнівом, вже стали важливим кроком у їх громадянській самоосвіті.
За влучним висловом одного з учасників дискусії, молоді зазвичай не протестують з причини протікання даху в гуртожитку. Вони використовують протікання даху як привід щоб вивільнити своє бажання протестувати проти несправедливості світу. Таке бажання лежить і в основі політично та етично ангажованого мистецтва.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар