Впевнений, що все виглядатиме оптимістичніше, ніж ми зараз собі це уявляємо. Учора з учасниками лабораторії групи Р.Е.П. й за участі Йоанни Райковської відбулася дискусія, яка стосувалася різниці між мистецькими та активістськими діями у суспільному просторі. В той час як мистецтво не піддається інструменталізації політики, але конкурує з нею, коли єднає людей навколо себе та дає почуття спільноти, не має окрім цієї незавершеної цілі інших, апелює до підсвідомих емоцій, активісти чітко формулюють поставлену мету і діють ситуативно.
Йоанна Райковська розповіла про своє загальне бачення ролі митця у відповідь на підхід до акції у суспільному просторі її українських колег. Спільним для її багаторічного досвіду у Польщі, як і характерним, на її думку, для всього пострадянського простору, є спадок, який полягає у страху брати на себе відповідальність за спільноту і тим самим зробити будь-який суспільний жест. Мова мистецтва у громадському просторі 90-их, як на неї, несла у собі лише зміну дискурсу. Завданням теперішнього художника, натомість, є збільшити громадську активність пересічних людей, віддати їм владу над суспільним простором, відчути свою відповідальність за все, що відбувається у ньому. При цьому художник повинен говорити простою мовою, доступною різним прошаркам населення і не концентруватися лише на критиці влади, а знайти спільну мову з тими, кому вона не належить. На протесті, що спирається лише на запереченні, не можливо вибудувати спільних цілей, їх треба натомість будувати на співпраці та спільному перебуванні у публічному просторі. Поки люди не стають беззахисними один перед одним, їм важко вести діалог, бо “озброєні” під час зустрічі і захищені панциром не спілкуються і не шукають спільних цілей. Із вуличних очевидців та відвідувачів галерей вони повинні перетворитися на акторів в тому сенсі, що несуть відповідальність за проект, який митець уже не контролює і який стає колективним символом. У цьому проекті художник оперує ілюзією та читає невисловлені людські мрії, які є політичні, тому що стосуються спільноти.
Практичною частиною лабораторії було пленарне обговорення заготовлених і свіжих ідей акцій у громадянському просторі. Обрано було одне з проблемних місць – Контрактова площа, яка поступово обростає малими архітектурними формами. Комусь тут миліший торговельний центр замість пальм, навіть штучних, таких як встановила Іоанна Райковська у Варшаві, не говорячи вже про дерева та культовий пам’ятник Сковороді. Заява на дозвіл проведення акції уже занесена у Міськраду.
Те, що ми розміщені географічно у помірно-конинентальному кліматі, мабуть, впливає на нашу політичну активність: багато ідей відпало через надто низьку температуру і не висівний сезон. Та все ж ми можемо дискутувати та імітувати абсурдистську чергу танцюристів під музику у нові кіоски на Контрактовій і під відкритим небом.
Немає коментарів:
Дописати коментар